Електричний лобзик
| Електричний лобзик | |
 | |
 Електричний лобзик у Вікісховищі |
Електри́чний ло́бзик або електроло́бзик — електричний інструмент із зворотно-поступальним рухом пилки, який використовується в основному для проведення розпилу та випилювання отворів у деревині, м'яких металах, пластмасі, гіпсокартоні тощо. Залежно від матеріалу обробки підбираються відповідні типи пилок. Електричні лобзики можуть бути виконані або як ручний інструмент, або як стаціонарне устаткування. У ручних електролобзиках пильне полотно кріпиться лише одним кінцем, що розширює його функціональні можливості та дає можливість обробляти необхідний отвір на будь-якій відстані від краю деталі.
Перший електролобзик було створено у 1946 році Альбертом Кауфманном (нім. Albert Kaufmann) інженером компанії Scintilla AG (Золотурн, Швейцарія). Він замінив голку у швейній машині на лезо. У продажу інструмент появився у 1947 під назвою «Lesto jigsaw» (лобзик Лесто)[1]. У 1954 компанія була куплена фірмою Bosch[2]. У 1964 назву було змінено на «Bosch jigsaw» (лобзик Бош). У 1966 створено конструкцію з маятниковим рухом леза, а у 1989 році електролобзики почали оснащувати засобами швидкої зміни леза.
Ручний електричний лобзик (англ. jigsaw) має корпус з плоскою платформою знизу та рукояткою зверху. Всередині розташовуються колекторний електричний двигун потужністю від 350 до 750 Вт та механізм перетворення обертового руху вала двигуна у зворотно-поступальний рух напрямної.
У стаціонарних електролобзиках (англ. sroll saw) платформа розташована зверху, рукоятка відсутня (верстат нерухомий). Напрямна розташована у передній частині корпуса і спрямована вертикально. В нижній частині напрямної закріплюється пильне полотно, яке висувається далі ніж платформа. Полотно при роботі двигуна здійснює зворотно-поступальний рух (зазвичай з частотою 3000 коливань на хвилину), необхідний для розпилу матеріалу. Стаціонарні варіанти електричного лобзика, зазвичай оснащуються асинхронним електродвигуном. Вони використовують тонкі та вузькі полотна, що закріплюються з обох сторін і дозволяють виконувати точне та складне за формою різання для інкрустацій, інтарсії тощо.
Пилки сучасних лобзиків можуть рухатись так званим маятниковим ходом, завдяки почерговому нахилянні напрямної вперед і назад, що прискорює розпил матеріалу за рахунок ефективнішого відведення стружки. Недоліком розпилу з маятниковим ходом є значно нижча чистота пропилу. Використання маятникового ходу допустиме лише при прямолінійному пилянні, оскільки в іншому випадку неминучим буде перегин полотна з наступним його заклинюванням чи поламкою.
Для кріплення полотен використовується спеціальний хвостовик з притискним гвинтом або спеціальним пружинним затискачем. Хвостовики стандартизовані, в основному вони мають U- та Т-подібну форму.
У переважній більшості лобзиків використовується примусове охолодження двигуна. При цьому повітря втягується через отвори в задній частині корпусу і викидається через отвори попереду. Зазвичай вихідний потік спрямовується до місця пиляння, завдяки чому стружка здувається і не заважає вести лобзик по лінії розпилу, що нанесена на поверхню заготовки. У деяких моделей обдування лінії розпилу можна відключати. Окремі моделі оснащуються засобами підключення побутового пилососа для відсмоктування стружки з місця розпилу.
За допомогою спеціальних кріплень деякі лобзики можна кріпити до верстака платформою вгору, що дозволяє працювати без необхідності вести масивний лобзик по деталі. Багато моделей лобзика забезпечуються Т-подібною напрямною, що призначена для проведення розпилу листового матеріалу паралельно до його бічної крайки.
- Для електричних лобзиків випускається найширший спектр пильних полотен для різних матеріалів і з різним кроком і формою зубів (впливають на співвідношення чистоти пропилу і швидкості пиляння), завдяки чому можна використовувати один інструмент для широкого спектра робіт.
- Полотно в електричному лобзику жорстке і товсте і закріплено з одного кінця. Завдяки цьому можна пиляти на будь-якому віддаленні від країв деталей і полотно відносно рідко ламається. При необхідності почати різання з отвору (якщо лінія розпилу не виходить за межі деталі) полотно вводиться в отвір без від'єднання від кріплення.
- У сучасних елекролобзиках глибина пропилу по дереву досягає 135 мм, по сталі 10 мм, по кольорових металах 25…30 мм. Такі можливості роблять електричні лобзики універсальними.
- Є можливість виконувати криволінійні пропили.
- Через те, що пилка кріпиться за один кінець, її технологічно важко виготовити такою ж тонкою, як у ручному лобзику. Це призводить до збільшення мінімального радіуса вигину лінії пропилу.
- Короткий хід полотна (зазвичай 17…23 мм), через що при пилянні товстих деталей (товстіших за 40 мм) різко погіршується відведення стружки, що значно уповільнює пиляння.
- Існує ризик поранення полотном.
- ↑ Power Tools. The jigsaw celebrates its 60th birthday [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Роберт Август Бош и история фирмы Bosch GmbH [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Крейндлин Л. Н. Столярные, плотничные и паркетные работы: Учеб. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высшая шк., 1997. — 320 с: ил. — ISBN 5-06-003325-2
- Тимків Б. М. Технології. Деревообробка (профільний рівень): підруч. для учнів 10 класу загальноосвітніх навч. закладів / Б. М. Тимків, Ю. О. Туранов, В. В. Понятишин. — Львів: Світ, 2010. — 288 с. — ISBN 978-966-60-3643-1
- Барышев И. В. Столярные работы. Технология обработки древесины [Текст]: учеб. пособие для проф.-тех. образования / И. В. Барышев. — Мн. : Вышэйшая шк., 2009. — 254 с. : ил. — (ПрофТех). — 251 с. — ISBN 978-985-06-1797-2